V?trazh? : Ukrainian Language

by M?la ?vancova

Overview

This book is in the Ukrainian language. Novel Stained Glass features modern day characters of Kyiv, Ukraine. But the events in the novel, historically and geographically, stretch between the start of World War II to this day, and from France in the West to the Gulag camps in Kazakhstan.

The main heroine of the novel is a young woman Pauline, a translator of French, which is due to problems in her personal life cannot focus on the translation of the novel by Francoise Sagan, already dead, but life is very famous, flamboyant French writer. To encourage herself to work, Pauline begins to study Sagan’s life and becomes inspired to finish her work.

The novel is not about Sagan, but to some extent also about her.

There is one other plot line, quite unexpectedly developed into a little detective, a little philosophical, poignant and honest story which the author did not want to fully reveal so as not to deprive the reader of their own discovery. Vitragi, Mila Ivancova.

/// Роман "Вітражі" - про сучасних людей, про сучасний Київ. Але події роману історично та географічно знаходяться в межах від початку Другої світової війни до сьогоднення та від Франції на Заході до таборів ГУЛАГу в Казахстані.

Головна героїня роману - Поліна, млода жінка, перекладачка з французької, яка через проблеми в особистому житті не може зосередитися на перекладі роману Франсуази Саган, вже покійної, але за життя дуже відомої, епатажної французької письменниці. Щоб стимулювати себе до роботи, Поліна починає "копати" біографію авторки, особистість якої зрештою стає їй цікавішою за її творчість.

Роман не про Саган, але якоюсь мірою й про неї.

Є ще одна лінія сюжету, доволі несподівана, трохи детективна, трохи філософська, щемна та щира, про яку автор не хоче говорити завчасно, щоб не позбавити читача задоволення робити власні відкриття.

Mіla Іvancova - Vіtrazhі

Product Details

ISBN-13:	9781782678182
Publisher:	Glagoslav Distribution
Publication date:	12/01/2012
Sold by:	Barnes & Noble
Format:	eBook
Pages:	205
File size:	367 KB
Language:	Ukrainian

About the Author

Mila Ivantsova was born in 1960, now lives in Kyiv. She majored in college in Russian language and literature and French language. Since then she worked as a school teacher, the Lyceum of Tourism and Institute of Tourism. She is an experienced translator, having worked for a non-profit organization Pompiers d'Alsace, translated Dolphin Wigan’s Les Heures Souterraines and poetry), her experience in journalism includes work for the magazine With You in Kyiv, the magazine Mandry in Kyiv, the newspaper The High Castle in Lviv and various online publications. The story of Mila Ivantsova published in the journal of Ukraine, Estonia, Germany, Russia, New Zealand and Israel. Published two collections of short stories in Russian: It’s a strange life (2002) and Triangle Happiness (2006). Her novels Genitive Case ("Nora-Druk) and Stained Glass (Nora-Druk) and Keys to the Elevator (CDS) won the Publishers Choice Award of by the All-Ukrainian contest of novels, screenplays and plays "The Coronation of the Word" (2009, 2010 and 2011), nominated for the BBC's 2009 and 2010 Best Book of the Year Award, and won the prize of the magazine Correspondent in 2009. Her novel Parallel Reading won third prize in the "Coronation of the Word 2012". In November 2012 Mila was awarded the "Golden Writers of Ukraine." /// Народилась 27.11.60, живе в Києві, освіта вища філологічна (КДПІ ім.Горького, спеціальність «Російська мова та література та французька мова»). Працювала викладачем у школі, ліцеї Туризму, інституті Туризму. Має досвід перекладацької роботи (гуманітарна органцзація «Pompiers d’Alsace», переклад роману Дельфін де Віган «Les heures souterraines», поетичні переклади), журналістський досвід (журнал «С тобой», Київ, журнал "Мандри" Київ, газета «Високий Замок» Львів, різні інтернет-видання). Оповідання Міли Іванцової друкувалися в журналах України, Естонії, Німеччини, Росії, Нової Зеландії, Ізраілю. Видано дві збірки оповідань російською мовою: "Странная штука – жизнь" (2002р) та "Процент треугольного счастья" (2006р). Романи «Родовий відмінок» ("Нора-Друк"), «Вітражі» ("Нора-Друк") та «Ключі від ліфта» ("КСД") отримали відзнаку "Вибір видавців" на Всеукраїнському конкурсі романів, кіносценаріїв та п'єс "Коронація слова" (2009, 2010 та 2011 рр), а також їх було відзначено у рейтингах «Книга року БіБіСі» 2009 та 2010 років та «Краща книга року» журналу «Кореспондент» в 2009р. Роман "Гра в паралельне читання" посів третє місце в "Коронації слова 2012" В листопаді 2012 року нагороджена відзнакою "Золотий письменник України".

Read an Excerpt

1

Полiна наперед розрахувалась за два мiсяцi оренди й зачинила дверi за господарем квартири. Вона обiйшла свою валiзу, переступила через два целофановi пакети з похапцем складеними речами та ввiйшла до кухнi, яка через широкий пролом у стiнi перетiкала в кiмнату – iмпровiзоване «студiо».

Квартира вiддзеркалювала єство хазяїна, що вирiшив укотре сховатись вiд холодної мiсцевої зими у пiвденних широтах, подорожуючи з однодумцями вздовж узбережжя Iндiї. Вiн i справдi був дивний, але зовсiм не дурний. З тих, що самi не напружуються, але й iнших не напружують.

Умови оренди цього неординарного житла були прийнятнi – плата помiрна, термiн – три-чотири мiсяцi, вимог до квартирантки нiяких, хiба що – штук зо сто кактусiв мешкали на пiдвiконнi та полицях упоперек вiкна. До них додавалася роздрукована необтяжлива iнструкцiя по догляду.

Особистi речi хазяїна та його подружки було тимчасово запхано до правої половини шафи та на антресолi. В кутку кiмнати на пiдлозi лежав сучасний товстий майже квадратний матрац. Його покривала ковдра, аматорськи зшита з рiзнокольорових клаптiв. В iншому кутку на столi мешкав старенький хазяйський комп'ютер iз доступом до Iнтернету, яким Полiнi дозволено було користуватись за умови оплати всiх квитанцiй. То був великий плюс, бо першим питанням по переїздi було саме це – «Як тепер жити i працювати без компа?»

Перевiривши обидвi свої поштовi скриньки, Полiна не знайшла там нiчого, крiм надокучливої реклами. Вона примружила очi, завмерла, втупилась у крапку на екранi, вiдганяючи вiд себе думки про того, вiд кого волiла б отримати листа. Одержати, а потiм стисло й однозначно вiдповiсти, що подiбної пiдлоти не пробачить нiколи.

За iнших обставин вона б почала прибирати це помешкання. Видраїла би плиту зi слiдами розбризканої олiї та кави, що залила конфорку. Терла б старi кахлi, забризканi жиром, мийку, руду ванну та унiтаз, трiпала б строкатi килимки, плетенi товстим гачком з ганчiр'я, – певно витвори тiєї самої майстринi, котра шила ковдру. Може, заразом вимила б вiкна та пiдвiконня, закопчену кухонну люстру, схожу на перекинуту салатницю, повикидала б цукерки-льодяники, що злиплися в пiалi на столi, та бляшанки з-пiд розчинної кави зi старими недопалками. Але зараз на все це у Полiни не було сил. Не було нi сил, нi бажання навiть розiбрати свою похапцем складену валiзу.

Вона повернулась до коридору, повiсила на гачок бiля дверей куртку, зняла чобiтки й знов через кухню пройшла до кiмнати, бо справжнiй вхiд туди було загороджено в коридорi шафою. Ще раз перевiрила пошту – нiчого.

Сутенiло. Не вимикаючи комп'ютер, Полiна побрела до квадратного матрацу, заширокого для однiєї тендiтної жiнки, i завмерла вiд думки про схожiсть аби з чого та аби як зшитої ковдри з її власним життям.

Як була, у светрi та джинсах, вона безсило лягла на матрац i загорнулась у ковдру, iз подивом виявивши зi споду не розтрiпанi шви, а пристрочену синю цупку пiдкладку, що приховувала огрiхи та надавала мiцностi всьому дивакуватому виробу. Це було останнє, що зафiксував її втомлений мозок, поринаючи в сон, як у провалля.

@@@@

Тобi, звiсно, до лампочки, тобi наплювати, що я третiй день не виходжу з дому навiть по хлiб. Їсти не хочеться. Треба б купити якоїсь хiмiї та видраїти мою нову печеру. Але на це плювати менi. Поки що.

Я п'ю їхнiй чай i навiть варила спагеттi на бруднiй плитi у каструлi з одламаною ручкою. Правда, їсти їх не хотiлося. Я запхала в себе кiлька тих черв'якiв, спостерiгаючи, як вони всмоктуються до рота, наче в дитинствi. Але тодi я вiдчувала їхнiй смак, а зараз нi. Може тому, що не знайшлося масла, а може, менi просто зараз нiчого не смакує, навiть, якщо б це був великий бутер з червоною iкрою на свiжому батонi.

То скажи – навiщо менi вставати, одягатись та йти у дощову осiнь по їжу, яка менi огидна, чи по «Доместос», яким немає сил скористатись за призначенням?

Звiсно, все це тобi до лампочки, бо ти навiть не уявляєш, як це – врiзатись на повному ходу своєю щасливою посмiшкою в брудну стiну. I втратити твердь пiд ногами. А заразом i вiру в людей. Тобi до лампочки. I це можна зрозумiти. Ще тиждень тому я сама вважала, що живу в щасливому мiстi серед щасливих людей.

...