eBook
Available on Compatible NOOK devices, the free NOOK App and in My Digital Library.
Related collections and offers
Overview
The novel begins in the suburb of Kyiv. On Christmas a girl is born in the family of a village teacher. Her name is Nadia. Due to labour complication, her mother becomes mute. The girl grows offish, strange. For this reason villagers call to her “witch”. A casual acquaintance with an artist from Kyiv, Nestor by name, reveals Nadia’s amazing talent: she takes her Christmas dream to a blank canvas, making this her very first artistic creation.
Despite her parents’ ban, Nadia runs away to Kyiv to study the craft of painting and then enters the Art Academy of Krakow. There she becomes a well known European artist, but each new success only alienates her from her own self – in truth, leads to her demise. Nadia loses touch with small and large homeland, ignoring her family. This leads to her loss of talent and her beloved. But, familiar tunes persist in Nadia’s heart. And there, is hope.
/// Дія роману починається у передмісті Києва. В родині сільського вчителя на Різдво народжується дівчинка Надійка. Під час важких пологів мати стає німою. Дівчинка росте відлюдькуватою, дивною. За це односельчани кажуть на неї «відьма». Випадкове знайомство з київським художником Нестором розкриває дивовижний Надійчин талант: вона переносить на чисте полотно свій різдвяний сон, і це - її найперший, найдивовижніший малярський витвір.
Попри заборону батьків Надія тікає до Києва вчитися малювати, а потім вступає до Краківської художньої академії. Вона стає відомою європейською художницею, але кожен новий успіх лише віддаляє її від себе - справжньої, веде до згуби. Надія втрачає зв´язок з малою і великою Батьківщиною, ігнорує свою родину. Це призводить до втрати таланту і коханого. Але знайома музика вперто продовжує звучати у Надійчиному серці. А отже - є надія.
Anna Bagrjana - Divna Taka Ljubov
Product Details
ISBN-13: | 9781782678007 |
---|---|
Publisher: | Glagoslav Distribution |
Publication date: | 12/01/2012 |
Sold by: | Barnes & Noble |
Format: | eBook |
Pages: | 208 |
File size: | 519 KB |
Language: | Ukrainian |
About the Author
Read an Excerpt
I. ВIДЬМА СОЛТАНIВСЬКА ТА ДУРНИЧКИ УСЯКI
Коли пуповину рiзали, казала мотовилiвська повитуха Кукурудзиха, мати вiд болю конала, кричала страшно – аж голос їй тодi вiдняло. А менi – хоч би що. Усмiхалася до свiту, впускаючи довiрливо крiзь тонкi повiки першi променi штучного сонця.
Я народилася опiвночi. На Рiздво. У сильну завiрюху. При старiй запилюженiй лампi баби Кукурудзихи. Моїй мамi пощастило, бо вже вранцi наступного дня у Мотовилiвцi вiдключили електрику.
Надiйкою назвали. Бо, певно, сподiвалися вiд мене чогось. Рiднi мої. Надiю на мене якусь мали.
Отже, я усмiхалася… А чого б не радiти, коли з темряви на свiтло виходиш? А що несправжнє, несонячне – байдуже тодi було.
Батько розсердився на маму, бо сина чекав, а не мене. Але ж спiльна їхня вина – що так сталося. Неповiнчаними вони зачаття учинили. Стихiйно, похапцем. Згоди у Бога не поспитавши. От i мають – вiдьма їм народилася. Але хто про те знає? Поки що – нiхто.
На позиченiй машинi додому їхала, закутана з головою у нову пухову ковдру. Сам батько вiз, хоч i не дивився, кого везе, лише – на дорогу, аби в яму чи в яку iншу халепу не вскочити. Мало там що. Снiгу намело тодi за нiч – здоровеннi кучугури та й морозець добрячий прихопив. Їхалося. Слизько. А батько давно не кермував. Вiдвик вiд машини. Ось чому i не дивився, кого везе.
А вже як привiз нарештi – тодi й роздивлятися почав. Себе у менi впiзнавати. I, вiдшукавши у певнiм моментi, пiд певним освiтленням – а хоч би натяк скупий на якусь мiж нами подiбнiсть, – нiби трохи заспокоївся. Змирився, що не син. Що – я.
Маму мою довго лiкували вiд нiмоти. Татко разом з бабусею Софiєю, тещею своєю законною, – геть виснажилися були у тих клопотах. Спокою не знаходили. Безпорадними почувалися перед невiдомою їм силою. Кликали знахарок усяких до нашої хати. Травникiв, якi зiллям гiрким людей лiкують. Одна баба-шептуха iз Оленiвки прибула, довго «хоробу» вишiптувала, але – намарно. Грошi взяла i поїхала собi, а мама так i не заговорила. Шептуха нiчого їй тодi не вишептала, хоч i казала: «на ранок хороба вийде». Дурна – не вийшла.
...